Матеріали до уроків
Головна » 2012 » Грудень » 5 » Робота з обдарованими дітьми18:56 Робота з обдарованими дітьми |
| На сьогодні є актуальною проблема збереження інтелектуальної еліти країни. В загальноосвітніх навчальних закладах ведеться пошук обдарованих дітей, їх залучають до участі в олімпіадах, конкурсах. Все це зумовлює престиж школи. Але чи не порушується при цьому перша заповідь педагога: «Не нашкодь!»?Чи добре ми уявляємо собі, хто така «обдарована дитина»? Чи завжди її видно і якою може бути динаміка її розвитку? Чи добре ми знаємо, які умови треба створювати для навчання та розвитку обдарованих дітей та молоді? Ці питання вивчаються педагогами і психологами вже кілька років як у нашій країні, так і за кордоном. У типовому класі загальноосвітньої школи учні часто різко відрізняються за своїми психофізіологічними і пізнавальними можливостями і здібностями. Зазвичай одного чи декількох учнів в класі можна за тими чи іншими критеріями віднести до розряду обдарованих. В умовах школи учні з підвищеною мотивацією до навчання змушені навчатися в одному мікросоціумі зі своїми однолітками в силу певних об’єктивних причин. Учителю слід правильно виявляти обдарованих дітей. Психологи стверджують, що обдарованість визначається, принаймні, трьома взаємопов’язаними параметрами: особливими здібностями до пізнання оточуючої реальності, випереджаючим психологічним розвитком та особливими фізіологічними даними. Обдаровані діти можуть займатися кількома видами діяльності одночасно, мають добру короткочасну й особливо довгочасну пам'ять, досить швидко оформлюють думку вербально, мають здібності до абстрактних роздумів. У сфері психологічного й соціального розвитку таким дітям притаманні розвинуте почуття справедливості (особливо гостро реагують на несправедливість), високі вимоги до себе і до оточуючих, досить розвинуте почуття гумору. Здібних учнів, як правило, відрізняють високий енергетичний рівень, прагнення доводити почату справу до кінця. Поряд з позитивними якостями у деяких здібних учнів спостерігаються такі риси, як честолюбство, зазнайство, прагнення вчитися напоказ, вразливість, нехтування думками однолітків. Існує понад сто визначень поняття «обдарованість». Коли ми говоримо про обдарованих дітей, то маємо на увазі дітей з підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних і соціально-особистісних здібностей, а також дітей із прихованими (потенційними) можливостями. Дуже часто розвиток обдарованих дітей пов'язують із раннім (уже в дошкільному віці) виявленням відповідних ознак. Поряд з тим, розумова обдарованість, талант до наук можуть зустрічатися і в тих, у кого в шкільні роки нібито не було підстав це припускати. Чому це так? По-перше, можливо, ознаки обдарованості не вдається розпізнати: і педагоги, і психологи ще недостатньо знають і вміють це. По-друге, здібності можуть бути пробуджені при вдалому індивідуальному підході, при більш сприятливих обставинах. Бувають випадки, коли обдарованість учня спалахує з приходом нового вчителя і гасне з його зникненням. По-третє, обдарованість нерідко виявляється на більш пізніх вікових етапах, що може бути і генетично зумовлено. Наприклад, у Ньютона обдарованість не проявлялася до 11 років. А Ейнштейн вважався зовсім нездібним і його було виключено з гімназії у 15 років. Хто ж такі обдаровані діти? Чи можна їх розпізнати серед однолітків? Обдаровані діти відрізняються один від одного так само, як і діти із середньою нормою. Західні психологи відмічають лише одну фізичну характеристику, яка відрізняє обдарованих дітей – високий енергетичний рівень. Він дозволяє довгий час займатися будь-яким ділом із повною віддачею, довго не спати. Одним із критеріїв, що дозволяє судити про обдарованість, є інтелектуальний коефіцієнт (IQ). Як відомо, IQ – показник, який обчислюється при тестуванні. Дитина, яка набрала при тестуванні більше 120-130 балів, вважається інтелектуально обдарованою. В школі серед учнів можна виділити дітей, які вчаться без особливих зусиль, все «схоплюють на льоту». Вони не тільки прекрасно запам’ятовують, але й переробляють, узагальнюють матеріал і в потрібний момент відтворюють його. Цих учнів небагато, вони володіють високими здібностями до засвоєння знань і вони є академічно обдарованими. Інші діти, творчо обдаровані, не можуть із легкістю навчатися за різними предметами, засвоєння великої кількості даних, чужого за суттю досвіду для них – велика проблема. Вони сильні в іншому – в рішенні складних задач, пошуках нестандартних способів діяльності. Для них характерна оригінальність мислення, креативність. Високий рівень креативності сполучається з високим загальним інтелектом: у творчих дітей, як і в інтелектуально обдарованих, теж IQ не сприяє розвитку творчих здібностей, так само як і невисокий інтелект є гальмом для креативності. Інтелектуальна, академічна і творча обдарованість – це різновиди обдарованості розумової. Крім неї існують: моторна обдарованість (дитина проявляє її, наприклад, у спорті, танцях), соціальна (організаторські можливості) і практична (проявляється в самих різних сферах людської діяльності – кулінарії, роботі з деревом або металом, шитті, вирощуванні квітів і т. п.) Обдаровані діти раніше за своїх однолітків набувають внутрішній локус контролю. Учень сам відповідає і за свої успіхи, і за промахи, і за невдачі. Активно включаючись в яку-небудь роботу, вони наперед знають, що результат буде залежати від їх дій, від їх здібностей, а не від зовнішніх умов. Тому вони іноді недостатньо враховують усі обставини, недооцінюють несприятливі фактори і важко переживають невдачі – невисоку оцінку або просто невідповідність реального результату задуманому. Як свідчить досвід, вивчаючи іноземну мову, здібний учень швидко усвідомлює зміст прослуханого матеріалу; як правило, з першого разу розуміє основний зміст аутентичного тексту, навіть якщо він був прочитаний носієм мови у досить швидкому темпі. Обдарований учень досить швидко оформлює думку засобами іноземної мови, опускаючи при цьому незначну кількість помилок. Він часто виправляє помилки відразу. Оформлюючи думку діалогічно або монологічно, обдарований учень сміливий на вигадку: в його мові превалюють елементи творчості. Під час читання учень з підвищеною мотивацією до навчання прочитує запропонований текст швидко, намагаючись зрозуміти зміст без допомоги словника. А потім користується словником, щоб дізнатися переклад незнайомих слів. Обдарованим учням, на відміну від учнів, що виявляють значний інтерес до навчання, подобається писати іноземною мовою. Вони використовують будь-яку можливість, щоб щось написати. Загалом здібним учням притаманні особливий потяг і закоханість у писемну мову. Учителю слід правильно організовувати відбір і систематизацію навчального матеріалу для обдарованих учнів. Крім завдань, які містять підручники і які пропонують учням усього класу, здібні учні потребують додаткових завдань для самостійної роботи, такої, наприклад, як читання художньої літератури, статей газет і журналів, прослуховування фонограм. Для роботи на уроці учитель завжди повинен мати додатковий навчальний матеріал для сильних учнів. Одним з раціональних способів організації спілкування іноземною мовою є робота в парах. Треба звернути увагу на те, щоб обдарований учень спілкувався з сильним однокласником, або, навпаки, зі слабким учнем. Сильні учні за своїм власним бажанням допомагають іншим учням у засвоєнні іншомовного матеріалу. Учитель не повинен заважати такій активності. Хоча подібна допомога не повинна носити постійний характер. По – перше , тільки учитель навчає методично правильно і стежить за правильністю у мовному відношенні і відсутністю помилок. По – друге, слабкий учень звикає до допомоги і починає сподіватися тільки на неї. Завдання учителя полягає в тому, щоб залучати всіх без винятку учнів у процес спілкування іноземною мовою. Диференціація завдань для слабких і сильних учнів, максимальне навантаження сильних учнів на уроці допомагають створити добрий психологічний клімат між учнями, уникнути зазнайства сильних учнів, а слабким учням позбутися страху висловлюватись перед класом. Обдаровані учні мають інтерес до поглибленого вивчення матеріалу. У процесі оволодіння іноземною мовою обдаровані діти з великою зацікавленістю засвоюють загально лінгвістичну інформацію, їм подобається співвідносити лексико-граматичні й фонологічні елементи іноземної мови з аналогічними одиницями рідної мови. Одне з важливих завдань учителя іноземної мови – дбати про розширення світогляду обдарованого учня. Учитель іноземної мови має великі можливості, щоб це зробити. Забезпечення сильних учнів додатковими завданнями країнознавчої тематики є одним з ефективних способів вирішення цього завдання. Досягнення комунікативної компетенції неможливе без оволодіння певним обсягом культурної інформації, без ознайомлення учнів з культурою народу, мову якого вони вивчають. У зв’язку з цим компонентом змісту навчання поряд з комунікативною компетенцією виступає також і соціокультурна компетенція, яка складається з країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції. Уроки, головною метою яких є формування країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції, викликають великий інтерес у здібних учнів, тому що подібні уроки надають учням знання про історію, географію, економіку, державний устрій, особливості побуту, традиції, звичаї англомовних країн, про поведінку носіїв мови в певних ситуаціях (міміка, жести, що супроводжують висловлювання). Не тільки на уроках, але й у позаурочний час учні знайомляться з історією, культурою, традиціями англомовних країн. Відомо, що основною проблемою при вивченні іноземної мови є те, що поза класом учні практично не мають можливості розмовляти іноземною мовою, тобто використовувати отримані знання. Використання проектної методики в процесі навчання дозволяє застосовувати мовні навички й уміння на практиці. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
