І знову невблаганний Час перегорнув сторінку шкільного літопису. Сьогодні пролунав останній дзвінок. Останній для наших одинадцятикласників, які полишають такі знайомі стіни рідної школи. Протягом цілого десятиліття вони були тут як вдома, а сьогодні вирушають у самостійне життя.

       Ще нещодавно вони маленькі і дещо злякані ховалися за спинами матусь, тремтливими руками виводили перші літери і щиро вважали першу вчительку другою мамою. Ми пам'ятаємо їх і рухливими п'ятикласниками, і учасниками екологічних агітбригад, і учасниками багатьох олімпіад і конкурсів, і чудовими артистами. Вони довели, що вміють бути справжніми друзями, дружнім колективом, хорошими учнями. Ми віримо, що вони стануть гідними громадянами, справжніми патріотами і просто, а можливо це і є найголовніше, порядними людьми.

     Тож в добру путь, одинадцятикласники! І хай на стежинах життя вам зустрінуться лише щира дружба, взаєморозуміння, людська повага і трішки везіння в усіх ваших справах. Хай щасливий випадок завжди переслідує вас. І хай усі ваші починання вінчає успіх, а удача ніколи не покине вас. Сміливо поринайте у бурхливий вир під назвою життя. Мрійте, дерзайте і втілюйте свої найсміливіші задуми. Цілеспрямовано рухайтеся вперед і досягайте задуманого. А ще ніколи не забувайте нас, бо кажуть, що учень - це продовження вчителя. Не забувайте рідної школи, бо вона наче домівка. А ми завжди чекаємо вас у гості.

     І вже традиційно:"Успіхів вам, молоді люди! Успіхів!"

З повагою вчителі Верхньоворітської школи