ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

      За ініціативою Міжнародної організації праці (МОП) для привернення уваги світової спільноти до питань охорони праці та смертності працівників на робочому місці щорічно, починаючи з 2002 року, понад 100 країн світу 28 квітня відзначають Всесвітній день охорони праці. Україна відповідно до Указу Президента від 18 серпня 2006 року № 685 також відмічає цю дату.  

          Метою заходу є привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб'єктів господарювання, громадських організацій до проблеми збереження життя і здоров’я працівників та культури охорони праці в Україні.

         Девіз Всесвітнього дня охорони праці у 2013 році за рекомендацією Міжнародної організації праці – Запобігання професійним захворюванням.

    Зараз рівень професійної захворюваності є серйозною медико-соціальною та економічною проблемою глобального масштабу. За оцінкою МОП із 2,34 млн. смертей на робочому місці 321 000 стається внаслідок нещасного випадку. Причиною 2,02 млн. смертельних випадків у світі (або 5500 смертей на день) є різні види професійних захворювань.  

       Щорічно в світі реєструється близько 260 млн. випадків професійних захворювань. Економічні втрати внаслідок професійних захворювань складають близько 4 % національного валового продукту.

   В Україні щороку реєструється від 5 до 8 тис. професійних захворювань та до 10,5 тис. нещасних випадків на виробництві. Порівняно з даними деяких країн Європи та світу в Україні показники захворюваності  значно нижчі, хоча умови праці значно гірші. Перш за все пояснення цьому парадоксальному явищу – недосконалість чинної в Україні системи виявлення професійних захворювань, невизнання принципу пріоритетності медичного обслуговування працюючого населення, відсутність сучасного діагностичного обладнання. Отже очевидно, що в Україні офіційна статистика виявляє лише верхівку айсберга професійної захворюваності, більша її частина свідомо чи не свідомо не реєструється. 
     Держава несе значні економічні збитки, пов’язані з відшкодуванням втрати працездатності, інвалідності, лікуванням потерпілих внаслідок професійних захворювань. 
    У цілому по Україні тільки 29,1% об’єктів відповідають вимогам санітарних норм. Зростання рівнів професійної захворюваності також пояснюється недостатньою увагою до додержання вимог чинного законодавства та технологічної дисципліни, різким скороченням коштів на охорону праці, а також низьким рівнем виробничої та особистої гігієнічної культури. 
    За останні 20 років у країні система профілактичної медицини на виробництві, що існувала раніше, була зруйнована, кількість лікарів зменшилась більше ніж у 10 разів, кількість пунктів охорони здоров’я на підприємствах стала меншою ніж у 1928 році, погіршилась якість медичної допомоги працюючим, не реалізуються профілактичні технології із запобігання виробничо-обумовлених і професійних захворювань.

    Недосконалість системи профілактики професійних захворювань дуже негативно впливає не лише на працівників та їхні родини, але й на суспільство в цілому. Мова йде про економічні втрати через зниження продуктивності праці та збільшення навантаження на систему соціального забезпечення. При цьому слід зауважити, що профілактика професійних захворювань набагато ефективніша і менш витратна, ніж лікування або реабілітація потерпілих. Саме тому держава повинна зробити конкретні кроки, щоб розширити можливості профілактики професійних захворювань.

     Охорона життя і здоров’я працюючих від впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників має важливе соціальне значення, адже здоров’я працівників є національним багатством держави, оскільки безпосередньо впливає на працездатність людини, а відтак – на її добробут і подальший розвиток держави.

        Охорона праці є невід’ємною складовою забезпечення гармонійного розвитку суспільства, а збереження здоров’я та життя працівників залежить від кожного, хто бере участь у трудовій діяльності. Тому важливо пам’ятати, що дотримання законодавства у сфері охорони праці, розвиток культури охорони праці у суспільстві стане запорукою збереження здоров’я працівників та найціннішого – людського життя.