26 квітня 1986 року о 1-23 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС і сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.    

Лише через три тижні при допомозі 4 тисяч тон піску, бору, свинцю і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, і запобігти подальшому забрудненню грунту. З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. Із-за традиційної в СРСР секретності від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації.      

Про ці та інші факти роповіли учні  7 класу під час виховного заходу, що був  приурочений цій трагічній даті в історії нашого народу. 

Проходять роки пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС. . Та бiль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокалiпсиса. Чорнобиль атомний. Вiн, мабуть, зникне пiсля того, як ми витрави мо в собi Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана. Чорнобиль і досі дає про себе знати. Радіоактивне забруднення величезних територій, рік і озер, міст та сіл (в радіусі тридцяти кілометрів від Чорнобиля і досі ніхто не живе) — це лише частина трагедії. Головним на Землі лишається людське життя, і саме воно опинилося під загрозою. Ні для кого не є секретом, що після Чорнобильської трагедії померло багато людей, ще більше захворіло, і страшні показники продовжують неухильно зростати.