П`ятниця, 29.03.2024, 04:16
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Верхньоворітський ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Софії Малильо

Матеріали до уроків

Головна » 2016 » Жовтень » 23 » Національно-патріотичне виховання на уроках української мови
14:19
Національно-патріотичне виховання на уроках української мови

 

 

Опис досвіду роботи вчителя української мови та літератури

Чекети Марії Василівни 

 

ПЛАН

 ВСТУП

І. Виховання національної свідомості і патріотизму на уроках української мови і літератури та в позаурочний час.
       1. Впровадження ідей національно - патріотичного виховання на уроках української літератури.
       2. Українська мова - найважливіший засіб національно - патріотичного виховання.
ІІ. Національно - патріотичне виховання як складова формування особистості школяра у процесі позакласної роботи з української мови та літератури.

ВИСНОВОК

 

 

УКРАЇНСЬКА МОВА - НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ

НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

    Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

   При опрацюванні теми «Лексичний склад української мови» у 10 класі  збагачується та активізується мовлення учнів: вони демонструють різні прийоми пояснення лексичного значення слова, а також принципи відбору лексики для різних функціональних стилів. Творча робота зі словом (вивчення етимології, тлумачення, написання та вимови, застосування) показує учням не лише багатство мови, але й силу емоційного впливу слова.

   Так, наприклад, цікавим є завдання добору синонімічного ряду до поданих слів: іти, їсти, лунати, сердитися. У змаганні на найкращого знавця синонімів часто перемагає той учень, що утворив ряд з 7-9 слів. У той час, як «Практичний словник синонімів української мови» за редакцією Миколи Зубкова (Харків: Весна, 2008 рік) наводить до кожного з поданих біля сорока близьких за значенням слів (іти – простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупцювати, тупати, крокувати, ступати, шпацирувати, марширувати, цибати, дефілювати, юрмитися, валити, пливсти, плинути, віятися, чимчикувати, полинути, теліпатися, телющитися, дріботіти, пертися, тарабанитися, вибиратися, виметуватися, вислизати, віддалятися, пробиватися, прослизати, прокрадатися, пірнати, пхатися, прибувати, приволікатися, прителіпатися, прибиватися, нагодитися, добиратися) .

  Чи кожна мова у світі може похизуватися таким багатством?

 Розтлумачую  учням й інновації, що з’явилися внаслідок переосмислення й закріплення в мові нових значень слів, що давно існують.

 Наприклад, іменник дах останнім часом став використовуватися в значенні «чиєсь заступництво», дієслово схуднути розвинуло значення «девальвуватися».  При цьому наголошую, що в сучасній українській мові семантичні перетворення пов’язані з розхитуванням мовної норми.

   Цікавою для старшокласників є робота з дослідження історії ненормативної лексики.

За свідченням турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року, українська мова  - всеосяжніша ніж перська, китайська чи монгольська. У цій мові йому вдалося знайти лише чотири лайливі слова  «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».

   

   Ставлення учнів до мови виявляється при обговоренні якості такої друкованої продукції, аналізу процесу спотворення української літературної мови у просторах мас-медіа. Цікавими є для старшокласників і творчі завдання: дослідження мовлення (багатства лексики, дотримання норм орфоепії) культурних і політичних діячів сучасності, гасел та рекламних оголошень, якими останнім часом перенасичені  міста; проблемні питання про місце і роль ненормативної лексики у нашому мовленні: чи можна з її допомогою освідчитися в коханні? Чи допоможе вона у спілкуванні? Кар’єрному зростанні?

    Під час вивчення теми «Лексика іншомовного походження» зауважую, що не варто вводити в обіг усі слова, що останнім часом рясніють на шпальтах газет і журналів, особливо ті, що мають українські відповідники: дайджест (огляд), елегантний (ошатний), армрестлінг (рукоборство) та ін. Проте, якщо слово-назва увійшло в мову разом із запозиченою реалією, то  пояснюю учням його значення та особливості вживання.

    Повага до власного імені закликає до пошуків його значення, походження. Тому спрямовую пошук учнів на шляхи надходження власних імен в українську мову: дохристиянські, слов’янські, вплив християнства на розповсюдження давньоєврейських, грецьких,  латинських імен. Виявом епічного патріотизму є факт відродження українських власних імен у наш час (Богдан, Святослав, Людмила, Мирослава тощо).

    З ентузіазмом учні досліджують етимологію власних прізвищ, складають родовід, усвідомлюють себе носіями та продовжувачами сімейних (а отже і народних) цінностей, традицій.

    Такі завдання допомагають учням простежити історію слова, основні лексичні шари української мови, на якій виростає мовно-національна свідомість.

 

НАЦІОНАЛЬНО - ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА У ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ  

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

Ідеї національно - патріотичного  виховання є домінуючими не лише на уроках вчителя-словесника, а й у позакласній роботі.

Виходячи з того, що головним завданням патріотичного виховання є формування світоглядної свідомості школяра, в позаурочній виховній діяльності використовую  наступні  методи роботи:

  • вечори народної пісні та танцю,
  • свята рідної мови,
  • виставки народних промислів,
  • конкурси дитячої творчості,
  • свята з використанням українських традицій, обрядів, звичаїв.

 

    Опора на ці методи сприяє формуванню у вихованців високих громадських якостей, патріотичних почуттів, любові до рідної землі, шануванню рідної мови, дбайливому ставленню до природи, усвідомленню належності до українського народу, виховує честь, гідність, мужність, відвагу, прагнення пізнавати, зберігати й передавати у спадок надбання народу.

      Позакласні  заходи  задовольняють  запити школярів, що цікавляться певним колом питань, практикую  різні види робіт:

  • знайомство дітей з новинками художньої літератури, спогадами про письменників;
  • прослуховування доповідей та проектів-презентацій учнів, цікавих повідомлень з газет, журналів, інтернету;
  • обговорення творчих спроб дітей;
  • ознайомлення зі статтями про особливості віршування, про культуру мовлення;
  • складання заміток до газет;
  • перегляд фільмів-екранізацій; 
  • створення проектів-презентацій на літературні та мовні теми.

 

     Стало традицією щороку  вшановувати пам’ять видатного українського поета-гумориста і сатирика, справжнього громадянина П.П.Глазового.

   Незабутнім у пам’яті школярів залишиться майстер-клас по виготовленню ляльки-мотанки. Адже відомо, що в українців лялька-мотанка була своєрідним оберегом. Про ляльок-мотанок згадували, коли хотіли позбавитись від лиха та від різних напастей. Зі своїми ляльками дівчата ніколи не розлучалися.

   І, звичайно, найпопулярнішим заходом серед школярів є конкурс читців-декламаторів поезій Т.Г.Шевченка, який традиційно приурочуємо до дня народження поета. Поезії  для конкурсу учасники добирають на свій смак.

   Кожен захід, проведений у школі, проникнутий любов’ю, повагою, патріотизмом. Позакласна робота сприяє відродженню звичаїв і традицій українського народу, фактів і цікавинок, що стосувалися історії рідного села, школи. Разом з учнями збираємо легенди, прикмети, прислів’я, загадки. На виховних годинах згадуємо давно зниклі будівлі, місця дозвілля батьків, ремесла і пам’ятні історичні віхи, імена  людей.

   Завжди особлива увага приділяється  прищепленню знань про народні символи України і їх вшанування. Про них діти читають літературні твори: вірші, оповідання, легенди, широко практикую тематичні виховні заходи.

    Осередком духовності, яка базується на традиціях українського народу, його історії, побуті, стала народознавча кімната.

 Проводяться народознавчі свята, серед яких: «Тепло отчого дому», «Обереги нашого дитинства», «Прийшов щедрик щедрувати» та ін.

  Щороку проводяться  тижні мови та літератури. Це відбувається двічі на рік: восени – до Дня української писемності та весною – до Шевченкових днів. На кожен день тижня планується захід, підказаний його темою. Це виставки конкурсних робіт на кращий учнівський малюнок, вишивку, письмовий твір на літературну тему, твори-роздуми, читацькі конференції, конкурс на краще читання поезії, народознавчі хвилинки, виставка творчих робіт “Перші проби пера”, турнір знавців української мови та літератури, мовознавчі хвилинки, конкурс інсценованої казки.

 Організовуються літературно-музичні вечори, присвячені творчості українських письменників. Це – важливий засіб естетичного, розумового і морального виховання школярів. На літературних вечорах проводяться конкурси, ігри, вікторини, які доповнюють програму вечора, урізноманітнюють її.

 Найбільш незабутніми стали такі позакласні заходи, як:  «Катрине весілля» за мотивами роману Гната Хоткевича «Тарас Шевченко», народознавче свято  «Дівоча врода» , свято зустрічі весни «Прийди, весно, з радістю»,  Свято Матері, літературно-музична композиція «У хаті, як у раї»

 

ВИСНОВОК

Отож, національно - патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини.

Український патріотизм повинен стати провідною виховною ідеєю сучасної школи, що реалізується в урочній та позаурочній діяльності.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

 Отже, виховання національної самосвідомості на уроках мови і літератури сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

 

 

Категорія: Українська мова та література | Переглядів: 4376 | Додав: CheketaMV | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: