П`ятниця, 29.03.2024, 04:19
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Верхньоворітський ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Софії Малильо

Матеріали до уроків

Головна » 2015 » Березень » 10 » календарно-обрядові пісні
21:16
календарно-обрядові пісні

ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ

Календарно-обрядові пісні

Тема. Роль і місце пісні в житті українців. Головні календарні обряди. Народна обрядова пісня, її різновиди.

Мета: учні мають знати про виникнення народної обрядової поезії, її різновиди; вміти розповідати про головні календарні обряди українців; усвідомити магічну силу обрядових пісень для наших предків. Учні мають навчитися розрізняти і називати різновиди календарно-обрядових пісень, виразно і вдумливо читати їх, коментувати їхній зміст. Учитель має сформувати прагнення відроджувати і вивчати оригінальну творчість народу, виховувати повагу до прадавніх вірувань наших предків, гордості за свій талановитий народ.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: музичний супровід до пісень-текстів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки); слайдова презентація.

Перебіг уроку

I. Організаційний момент, емоційне налаштування на навчальну діяльність.

II. Актуалізація опорних знань, перехід до оголошення теми, мотивація навчальної діяльності.

Вступна бесіда: - Про що ми дізналися на попередньому уроці? Який висновок

зробили на основі вступного уроку для себе?

Так, минулого уроку ми міркували про роль книги в житті людини і, як я бачу, більшість із вас вважає її справді геніальним витвором людства. Однак появі книг передувала усна народна творчість, яка виникла задовго до того, як люди навчилися записувати власні думки й почуття літерами. Якби не було усної словесної творчості, не появилася б на світ жодна книга. Тому вивчення фольклорної спадщини для кожного народу є надзвичайно важливою справою. Особливе місце у фольклорній спадщині українців посідають пісні, які давно вже стали своєрідною візитівкою України. Тому нам, українцям, просто гріх не знати нашого тисячолітнього надбання, неоціненного скарбу, яким є народна пісня, яка, за словами Т. Шевченка, «…голосна та правдива, Як Господа слово». Про українську пісню, її різновиди сьогодні й піде мова. Отож, запропонована програмою тема нашого уроку  звучить так: «Роль і місце пісні в житті українців. Головні календарні обряди. Народна обрядова пісня, її різновиди» (слайд 1); (учні записують тему). Сьогодні ви дізнаєтесь (слайд 2):

- Що таке народна пісня і яка її роль у житті українців?

- Які є види народних пісень?

- Які пісні називають календарно-обрядовими?

- Які обряди вони супроводжують?

А також поміркуєте над питанням: «Для чого учням ХХІ століття вивчати пісні тисячолітньої давності?»

ІІІ. Опрацювання нового матеріалу за планом:

1. Слово вчителя.

 Дуже часто, слухаючи українську народну пісню, світ аплодує стоячи. А наш знаменитий «Щедрик» в обробці М. Леонтовича став воістину світовою піснею, без якої не мислять нині Різдвяного свята ні в Європі, ні в Америці, ні на будь-якому іншому континенті, де тільки святкують Різдво. Створив же чудових пісень наш народ надзвичайно багато: кажуть, на сьогодні їх записано близько 500 тисяч. Це більше, ніж мають німці, англійці та італійці, разом узяті. Погортавши сторінки мудрих книг чи веб-сайтів, ми  можемо знайти безліч захоплених відгуків і високих оцінок, адресованих українській народній пісні.

Учитель звертає увагу на вислови відомих людей про пісню, у тому числі й українську (слайди 3 – 7):

Є щасливо обдаровані натури й однаково  щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант – це українці.

                                                                  П. Чайковський

Українська народна пісня — найкраща і найніжніша поезія у всьому світі.

                                                     Датський поет і філолог Тор Ланге

Українська поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі. Вона відзначається великими мистецькими вартостями і поетичним натхненням, влучністю вислову та має в собі щось зворушливе, величаве…

                                                     А. Люкшич, югославськай учений

Народні пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила… Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень.  Наша Україна дзвенить піснями.

                                                                             М. Гоголь

Де співають, там охоче лишайся жити, – лихі люди не мають пісень.

                                                                        Ф. Шиллер

2. Учні зачитують і коментують вислови. Рефлексія: про що вони свідчать? До чого вони нас зобов’язують? Чи допомагають народні пісні глибше пізнати свій народ? Підтвердьте чи спростуйте думку: «Наш народ – будівничий, миротворець, має тонке відчуття краси».

3. Слово вчителя.

Що ж таке – народна пісня? Народна пісня – це один із видів усної народної творчості; народна пісня – невеликий музично-поетичний твір строфічної форми, автором якого є народ; це колективний віршований текст, що співається.

(Слайд 8, 9)Особливості народних пісень:

  • вираження почуттів, переживань, настроїв, роздумів;
  • стисле повідомлення про обставини, які їх викликали, елементи описів;
  • висока поетичність мови;
  • відповідність мелодій словесному тексту;
  • віршова форма;
  • малий обсяг;
  • одночасне виникнення слів і мелодій;
  • усне поширення;
  • існування тексту й мелодій у різних варіантах.

Українська пісня має багато різновидів: календарно-обрядові, родинно-побутові, суспільно-побутові, історичні пісні та пісні-балади. Усі ці різновиди ми вивчатимемо у школі. Сьогодні і впродовж наступних трьох уроків нам належить опрацювати календарно-обрядові пісні.

- Які, на вашу думку, пісні називають календарно-обрядовими?

(Учнівські спроби дати визначення звіряються з визначенням підручника)

4. Учні виписують визначення в зошит.

Слайд 10: Запам’ятай! Різновиди календарно-обрядових пісень

Пісні літнього циклу: русальні, купальські, жниварські;

Пісні зимового циклу: колядки, щедрівки;

Пісні весняного циклу: веснянки, гаївки, гагілки.

5. Рубрика «Час прослухати пісню». Учитель: - нині вже багато було сказано про чарівність і красу народної пісні, однак найкраще впевнитись у цьому, прослухавши одну з них (прослуховування пісні в грамзапису чи, за можливості, у живому виконанні).

6. Рубрика «Народознавча енциклопедія».

Після короткого обміну враженнями – слово вчителя.

Прозвучала пісня, пов’язана з купальськими обрядодіями. Оскільки всі календарно-обрядові пісні пов’язані з відповідними обрядами, цілком логічно ознайомитися з прадавніми обрядами, що викликали до життя ці дивовижні пісні.

Учені вважають, що саме ці пісні є найдавнішими серед інших, коріння їх сягає в глибину тисячоліть. Отож, нам пригодиться своєрідна машина часу, яка бодай умовно перенесе нас приміром на дві – півтори тисячі років назад.

Уявімо наш край у той далекий час, коли людина цілком залежала від природи, потерпала від стихійних лих. Не вміючи пояснити причин блискавки і грому, стрімкого розливу рік, лютого морозу, палючого сонця, наші пращури приписували природним явищам магічну силу, наділяли їх божественними рисами. Так з’явилася віра  в добрих і злих духів, перші з яких допомагали, а останні шкодили людям. Наші предки також вірили в магію слова й обрядодій. Так виникали пісні, танці, замовляння, з допомогою яких люди намагалися задобрити сили природи, здобути їхню прихильність. А ще наші предки були великими сонцепоклонниками, бо давно постерегли, що без Сонця, а також без води не буде життя на землі. Тому в прадавніх обрядах, відголоски яких дійшли до нашого часу, все обертається навколо цих двох стихій, а найголовніші свята наших предків були тісно пов’язані з ушануванням сонця і сонячних богів – Купала, Коляди, Ярила та богині води Дани. До речі, недарма у назвах наших найголовніших рік із словом «Дана» спільний корінь: Дніпро, Дунай, Дон, Дністер.  З найвідомішими обрядами і святами праукраїнців нас ознайомлять юні народознавці.

6. Учні по черзі розповідають про календарні свята й обряди весняного, літнього та зимового та циклу.

1 учень. Календарний рік у наших предків розпочинався 21 березня, у день весняного рівнодення. Від цього часу день ставав довшим, ніж ніч, і розпочинались головні весняні дійства.

Усі магічні дії нерозривно зв’язані з вірою в магію слова, яким можна пришвидшити прихід такого жаданого тепла.  Так, одним із обрядів, що здійснювались під кінець зими чи на початку весни, був обряд випікання символічних коржів у формі птахів (Слайд 11), з якими ходили люди, піднявши їх високо над головою, закликаючи весну прийти на землю. Міфологічною основою цього обряду є давнє уявлення про те, що весну приносять на крилах птахи, які повертаються із вирію.

2 учень. Велику роль у весняних святах відігравав і культ вогню. До наших днів на окремих територіях збереглась традиція палити вночі на Великдень великий ритуальний вогонь, при якому здійснювались магічні дії під речитативне промовляння «Весну-Ладу, запали, запали; Лихі сили віджени, віджени...»

Свято зустрічі весни приурочувалося до початку льодоходу, «коли щука хвостом розіб’є лід». А оскільки бажання дочекатись цього дня якнайшвидше було великим, то у веснянках і висловлюються нахваляння йти «полонку рубати, гагілку добувати». Пісні, які супроводжували ці обрядодії, називали веснянками, гагілками.

До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, а також ігри, в яких висловлюються бажання прискорити прихід тепла, а з ним і тієї пори, коли закладався реальний ґрунт для доброго урожаю (слайд 12).

3 учень. Літній цикл народної творчості становить цілісну систему обрядовопоетичних дійств, що сягає корінням у сиву давнину. Як і в інші періоди року, літні ритуали були тісно пов’язані з прадавньою міфологією, спрямованрю на вшанування сонячних богів Ярила, Купайла, богині води Дани (слайд 13). Центральне свято — Купала, а всі інші передують йому, вважаються своєрідним приготуванням, із наростаючою силою виявляють повне панування літа на землі.

4 учень. Умовно початком святкувань літнього циклу можна вважати день Раю (Ураю, Ярія, згодом Юрія).  Його основу становить давній міф про воротаря Рая, який ключами відмикає небесну браму, випускаючи на землю росу. Цей день був святом першого вигону худоби на пасовиська. Від цього часу здійснювалися ритуали поклоніння деревам, а також тваринам – і свійським, і диким. До цього свята входили також обряди народження деревця-гільця, величання корів та овець, яких прикрашали вінками із квітів, стрічками. Найвищого вияву культи дерев та тварин сягали у Клечальну неділю (Зелену неділю). До цього свята всі будівлі в селі, ворота та вулиці «клечалися» – тобто прикрашалися зеленню. Це, на думку давніх людей, повинно було відганяти нечисту силу і було пов’язане з рослинною магією та вірою в те, що «замаюванням» людина допомагає землі швидше покриватися зеленню. Цей день вважався початком святкування Русалій, які знаменували повне завершення весни і настання літа.

Відбувалося поминання померлих та задобрення духів поля й лісу – русалок (духів русел рік та потоків), звідки і назва – Русальний тиждень. Русалками вважалися істоти, які уявлялися душами утоплеників (подібною була назва «нявки» чи «мавки», що означала мерців, неприязних духів).

  Після Русального великодня відбувались проводи русалок із села, якими умовно завершувалися святкування, пов’язані з приходом тепла.

5 учень. Після Русалій наступала Петрівка – пора найдовших у році днів та найкоротших ночей, яка завершувалась на Купала (24 червня за старим стилем – день літнього сонцестояння). Свято Купала було чи не найважливішим в усій календарно-обрядовій системі. Відбуваючись під час найбільшої в році сонячної активності, воно вважалось періодом шлюбу сонця (вогню) із водою, що згодом відобразилось у міфі про одруження Лади (дочки Дани) із Купалом (слайд 13).

Під вечір молодь збиралася в гай поблизу водоймищ на купальські ігрища. Хлопці зрізали у лісі чорноклен, а дівчата прикрашали його стрічками та квітами, називали «купайлицею», «купайлом», «гільцем», «вільцем», «мареною» та ін. Дівчата цього дня збирали пахучі трави, які приносили в жертву Купайлу. Поки дівчата водили навколо нього хороводи, що носили характер поклоніння, парубки розводили високе вогнище, яке повинно було горіти всю ніч.

Згодом відбувався обряд спалювання в ньому Марени – символу старіння і смерті, а також плодючості, адже природа перед тим як відмерти взимку, зріє, старіє і дає плоди . Поширеною традицією було пускання вінків на воду та ворожіння на них чи вибір пари. Поширеним також був обряд перестрибування через вогонь (слайди 14, 15), у якому спалювали опудало Купала і що носив магічний характер, вважався своєрідним ворожінням на наступний рік. Петрівчані свята були провіщенням початку нового періоду – праці на полі чи часу жнив як початку осені. Тому після купальської ночі молодь прощалась із часом забав та Купалом, якого спалювали разом з Мареною у вогнищі.

6 учень. Не менш цікавими є обряди зимового циклу. До них входять Миколаївські свята, Різдвяні, Меланки (Старого Нового року) та Водосвяття. Нині ми святкуємо Різдво як народження Сина Божого Ісуса Христа, однак походження цього свята сягає корінням у дохристиянські часи, тому обряди зимового циклу пов’язані не тільки з Різдвом Христовим, а з періодом очікування весни як часу сівби, з давніми міфами про народження Всесвіту. Центральним святом цього циклу є Народження Всесвіту і пов’язувалося воно із трьома світилами астрального культу – Сонцем, Місяцем, Зорею. Поява на небі Зорі, якій у міфах надається роль вістунки, є знаком, що Сонце вступило в сузір’я Перуна (Стрільця). Вважалося, що в цей час (за старим стилем – 25 грудня; за новим – 6 січня) у Лади народжується немовля Коляда (слайд 16)– божество зимового сонцестояння. Коли Сонце проходило центральні зірки сузір’я, праслов’яни урочисто святкували інше свято – народження Місяця (Молодика) – Щедрий вечір (за старим стилем 1 січня; за новим – 14 січня), а коли воно залишало сузір’я – народження богині води Дани (за старим стилем – 6 січня; за новим – 19 січня). Цей міф, що відноситься до архаїчних, був також пов’язаний із культом дерев, що виявлявся в шануванні Прадерева світу. Символом цього дерева стали явір, дуб, подекуди верба, яблуня, золотокора сосна, а згодом, під упливом північних народів, – ялинка.

7 учень. А ще наші предки вірили, що в різдвяну ніч сузір’я Оріона, яке в народі носить назву Золотого Плуга, торкається землі. Древня міфологія це пояснює тим, що Сварог (слайд 14) (чарівний коваль) дарує людям плуг, який падає на землю, символізуючи шлюб неба із землею. Із вшануванням плуга культивуються поклоніння плодам поля: божество Коляда отримує іншу назву – Дідух (прадух, предок) (слайд 15), його символом стає сніп пшениці. Всім божествам приносяться ритуальні жертви – 14 страв: кутя – на честь Сварога, 13 інших – на честь зодіакальних сузір’їв-божеств (згодом це число зменшилось до 12).

8 учень. Серед найдавніших різдвяних обрядів, що збереглися до наших днів, є «водіння кози», що відбувається у Щедрий вечір на честь народження Молодика. Твариною, що уособлювала місяць, як правило, була коза. Невід’ємним елементом святкового дійства є символічно-жертовне вбивство кози: «Вдарив дід козу по сірому боку. Тут коза впала, нежива стала»; а також її «оживлення», що символічно означало народження нового місяця, нового Всесвіту, початок нового календарного оберту.

9 учень. Іншим дійством, яке збереглося меншою мірою, є обряд ходіння з плугом, який відбувався у Щедрий вечір і був магічною імітацією оранки і засівання. Тут культ Плуга поєднувався з вірою, що сакральні дії допомагають наближенню весни та приготуванню землі до її обробітку. На багатьох територіях елементи цього обряду залишились у формі символічного засівання. Свято Водохреща (Водосвяття) було пов’язане з культом води та поклоніння Дані, про що свідчить його народна назва Йордана, або Ярдань-Ярило-водосвят, Ордань-Ороведання, тобто «осонцення води».

Із утвердженням християнства воно набуло нового змісту і за співзвучністю назви почало асоціюватись із хрещення Ісуса в річці Йордан.

(Кількість повідомлень юних народознавців варіюється на розсуд учителя).

ІV. Підсумовуючи, учитель наголосить, що цікава мандрівка машиною часу продовжиться. Уже час підбити підсумки (Повернення до слайду 2, підсумки за завданнями до уроку). Вирішення проблемного питання.

Метод «Прес» (слайд):

Я дізнався, що…

Я зрозумів, що…

Мене зацікавило…

V. Домашнє завдання. Вивчити поняття «народна пісня». Знати види календарно-обрядових пісень. Підготувати до переказування купальські легенди. Індивідуальні завдання: повідомлення про русалії, жниварські пісні.                              
 

Категорія: Українська мова та література | Переглядів: 1724 | Додав: CheketaMV | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: